Аналіз конкурентоспроможності підприємства.

Конкурентоспроможність підприємства — це його здат­ність посісти відповідну позицію на конкретному ринку. Для ви­значення конкурентоспроможності підприємства необхідні відповідні розрахунки, які здійснюють за допомогою різних методів, кількість яких сьогодні перевищує 100, а кількість оцінних показників — 300.

Серед методів визначення конкурентоспроможності під­приємства передусім слід назвати метод, що ґрунтується на ідентифікації його конкурентних переваг. Згідно з таким підходом, оцінка конкурентоспроможності підприємства являє собою порів­няння його характеристик, властивостей чи марок товарів, що ви­робляються, з аналогічними показниками пріоритетних конкурен­тів (тих, що посідають найкращі позиції на даному ринку) з ме­тою визначення таких, які створюють переваги над конкурентами у певній сфері діяльності.

У спеціальній маркетинговій літературі, як правило, наводять три вимоги, яким мають відповідати конкурентні переваги, щоб вважатися стратегічними чинниками успіху. Це, зокрема:

- забезпечувати унікальність власної марки порівняно з кон­курентними впродовж тривалого часу;

- базуватися на специфічних можливостях і ресурсах підпри­ємства, які мають бути оригінальними порівняно з конкурентами і які важко чи неможливо імітувати;

- задовольнити специфічні потреби клієнтів, тобто давати релевантну вигоду для даної цільової групи споживачів.

Конкурентні переваги підприємства за джерелами їх виник­нення можна розподілити на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні конкурентні переваги — це характеристики внутрішніх аспектів діяльності підприємства (рівень витрат, продуктивність праці, організація процесів, система менеджменту тощо), які переви­щують аналогічні характеристики пріоритетних конкурентів.

Зовнішні конкурентні переваги — це такі переваги, які ґрун­туються на здатності підприємства створити більш значимі цін­ності для споживачів своєї продукції, що вможливлює повніше задоволення їхніх потреб, зменшення витрат чи підвищення ефек­тивності їхньої діяльності.

На рис. 10.3 подано обидва типи конкурентних переваг, які можна виявити, використовуючи такі два поняття:

Ринкова сила — як максимальна ціна продажу, що прийма­ється ринком, співвідноситься з ціною конкурента.

Продуктивність — на скільки питомі витрати на виробницт­во продукції більші чи менші від витрат конкурента.

Аналіз конкурентоспроможності за цими двома поняттями дає можливість підприємству позиціонувати себе відповідним чином, а отже — визначити відповідну стратегію, сформулювати пріо­ритетні цілі.

Рис. 10.3. Аналіз конкурентної переваги підприємства

 

Відносно простим і наочним методом оцінювання рівня кон­курентоспроможності підприємства є графічний метод. Він пе­редбачає побудову багатокутника конкурентоспроможності, по кожній осі якого відкладається значення кожного з досліджува­них чинників, виходячи з бальної оцінки їх. Один із можливих видів багатокутника конкурентоспроможності підприємства на­ведено на рис. 10.4.

Зображуючи на одному рисунку багатокутники конкуренто­спроможності для різних підприємств, ми маємо змогу зіставити і проаналізувати їхній рівень як за окремими чинниками, так і за­галом, виявити сильні й слабкі сторони одного підприємства сто­совно іншого. Після цього можна розробити заходи щодо зміц­нення сильних сторін і подолання слабких місць.

Очевидно, що для підприємства з найвищим рівнем конкурен­тоспроможності характерним є багатокутник із найбільшою площею. Якщо проводити осі, на яких відображаються значення кожного чинника під рівними між собою кутами (звідси кількість та­ких чинників має бути кратною 360), то площу такого багатокут­ника (S_i) можна обчислити за формулою:

                             S_i = 1/2 sin 360/ n *( d_nj * d_ij + ∑ d_ij * d _{( i +1) j} ) ,                              (10.4)

 

де d_ij — значення i-го інтегрованого факторного показника за j-м підприємством;

п — кількість чинників конкурентоспроможності, що аналі­зуються.

Рис.10.4. Піктограма конкурентоспроможності підприємства

                     багатокутник конкурентоспроможності підприємства А  

                     багатокутник конкурентоспроможності підприємства Б

 

Такий підхід має низку недоліків. Так, різні чинники по-різному впливають на рівень конкурентоспроможності. Одначе в межах використання цього методу їх обчислюють як рівносильні. Крім цього, недоліком такого підходу є відсутність прогнозної інфор­мації щодо того, якою мірою та чи та фірма-конкурент здатна по­ліпшити значення окремих чинників. Найбільша складність ви­користання цього методу полягає у правильному доборі чинників конкурентоспроможності.

Слід відмітити також метод семантич­ного позиціювання. Його особливість полягає в тому, що тут використовують опитування споживачів стосовно рівня конку­рентоспроможності підприємства за такими чинниками, як пре­стиж товарної марки, якість продукції, упаковка, дизайн, ціна тощо. Головна перевага цього методу — зверненість до кінцево­го споживача, врахування його позиції та преференцій. Разом із тим існує й низка недоліків, головними серед яких є:

- оцінка конкурентоспроможності базується лише на чинни­ках, що характеризують продукцію, а не діяльність підприємства;

- кінцеві споживачі, які беруть участь в опитуванні, можуть не знати про діяльність усіх підприємств-конкурентів і характе­ристики їхньої продукції, що унеможливлює об'єктивне оціню­вання конкурентоспроможності.

У зв'язку з цим опитування споживачів слід доповнювати опитуваннями експертів. Результати їх опитування доцільно оформляти у вигляді відповідних таблиць (див. табл. 10.5).

Таблиця 10.5