Лікарські засоби проти- ВІЛ-інфекції у людини, що створені за допомогою методу рекомбінантних ДНК.

Лікарські засоби проти ВІЛ. Доки ще не вдалося отримати вакцину проти вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), який викликає розвиток синдрому набутого імунодефіциту (СНІД). Паралельно зі створенням такої вакцини розшукуються інші засоби, що дозволяють уповільнювати патологічний процес.   

ВІЛ вражає один з видів лімфоцитів – Т-хелпери. В нормі Т-хелпери в процесі імунної відповіді зв’язують продукти деградації специфічних антигенів і звільнюють фактори, що стимулюють інші клітини імунної системи до участі в імунній відповіді. В цьому процесі Т-хелпери грають провідну роль, а при ВІЛ-інфекції вони не функціонують. Як тільки вірус проникає у середину Т-хелпера, він стає захищений від імунної системи організму і починає руйнувати Т-клітину. При розмноженні вірусу в клітині відбувається її лізис (руйнування). Уражена клітина стає фабрикою по виробництву ВІЛ-глікопротеїну gp120, який викликає руйнування Т-хелперів і інших Т-лімфоцитів. Уражена клітина зливається з іншими Т-хелперами, формує сінцитій, який не здатний виконувати функції, що здійснюють індивідуальні Т-хелпери (рис.9).

На першому етапі ВІЛ-інфекції відбувається взаємодія між глікопротеїном оболонки вірусу gp120 і рецептором на поверхні Т-хелперу – CD4. При створенні антитіл до білка CD4 руйнування клітин Т-хелперів пригнічується. Однак при цьому не відбувається знищення вірусу. Один з шляхів, що забезпечує як захист клітини Т-хелпера, так і інактивацію вірусу, полягає в утворенні химерного білку, який складається з фрагменту CD4 і Fc-фрагменту імуноглобуліну. Властивості цього білку визначаються його складовими - CD4-компонент зв’язує gp120 і блокує ВІЛ, а Fc-фрагмент забезпечує уповільнення руйнування молекули в плазмі і пригнічення її зв’язування з іншими клітинами. Після приєднання химерного білку CD4- Fc до вільного вірусу, або інфікованої клітині починається реакція клітинної цитотоксичності, яка забезпечує знищення вірусу, або руйнування ураженої клітини.

Інший підхід, що дозволяє контролювати розвиток ВІЛ-інфекції, полягає у створенні системи поміток ВІЛ-уражених клітин для їх знищення. Наприклад, якщо зшити два фрагменти ДНК, один з яких кодує рецептор CD4, а другий – внутріклітинний токсин (екзотоксин А), то можна створити ген, що кодує химерний білок з комбінованими властивостями. Екзотоксин А – це білок, що складається з трьох доменів: 1 – відповідає за зв’язування з клітиною, ІІ – за проникнення білку у клітину, ІІІ – за приєднання ADP-рибози до еукаріотичного фактору елонгації (продовження росту ланцюгу) - EF-2, що викликає його інактивацію. У химерному білку замість домена 1 міститься послідовність CD4. Завдяки CD4 відбувається зв’язування з gp120 вірусу, а два інших домени сприяють проникненню білку у середину клітини і інактивації фактору елонгації EF-2, який бере участь в синтезі білку. Синтез білку в клітині припиняється і це в свою чергу викликає загибель клітини.

Химерний білок синтезують в клітинах Е.со1і. Отриманий білок добре працює в контрольній культурі клітин. Однак в організмі людини на екзотоксин А може виникнути алергічна реакція. Цей спосіб має великі перспективи, але знаходиться ще на початкової стадії розробки.

Подібні імунопрепарати можуть бути корисними для лікування різноманітних новоутворень, а інколи замінювати хіміотерапію.