Гіпотези та провідні ідеї у науковому інструментарії.

Гіпотеза - це наукове припущення, яке висувається для пояснення певних фактів, явищ чи процесів, і яке необхідно підтвердити чи заперечити.

Формулюючи гіпотезу, дослідник будує припущення про те, яким чином він має намір досягти поставленої мети. При цьому повинні бути чітко визначені положення, які потребують доведення і захисту (експериментальної перевірки). Найбільш продуктивними є гіпотези, сформульовані у вигляді: "Якщо має місце А, то матиме місце й В при виконанні умови С". Гіпотеза у процесі дослідження неодноразово уточнюється, доповнюється чи змінюється.

У процесі формулювання гіпотези слід дотримуватися таких вимог:

•                 гіпотеза повинна відповідати вихідним методологічним принципам програми дослідження;

•                 гіпотеза повинна розкривати механіку функціонування явища і передбачати перспективу його розвитку;

•                 наукове припущення повинно бути нестандартним (уникати тривіальних формулювань);

•                 гіпотеза формулюється так, щоб чітко проглядалися положення, які потребують доведення;

•                 гіпотеза передбачає, який засіб розв’язання завдання є ефективним;

•                 у гіпотезі передбачають оптимальний варіант вирішення проблеми з декількох можливих;

•                 гіпотеза формулюється так, щоб її можна було експериментально перевірити. Необхідність перевірки випливає з самої суті гіпотези як припущення;

•                 гіпотеза повинна давати ймовірне знання про причину тих чи інших явищ (причинно-наслідкові зв’язки між процесами та явищами);

•                 формулюючи гіпотезу, автор тим самим визначає стратегію, головну ідею дослідження, ті положення, які потребують перевірки, підтвердження, аргументації;

•                 формулювання гіпотези повинно бути простим і доступним для розуміння.

Алгоритм побудови та розробки гіпотези включає в себе такі кроки:

1. Однозначно визначити основний рівень розвитку суперечностей навчально-виховного процесу як найменш розроблене питання проблеми дослідження.

2. Чітко визначитися в уявленнях про досліджуване явище, усвідомити його структуру, функції, зв’язки за відповідними припущеннями про їх призначення і функціонування.

3. Провести критичний аналіз взаємодії досліджуваних елементів в об’ємі досліджуваного явища (об’єкта) і узагальнити та синтезувати одержані знання в гіпотезу.

4.                Чітко та лаконічно обґрунтувати основні моменти і методи теоретичної й емпіричної перевірки гіпотези в цілому, а також окремих припущень.