Класифікація наукової інформації за носіями.

Наукова інформація за носіями існує в документальній, недокументальній та електронній формі.

Документна наукова інформація — інформація, опосередкована науковим документом. Науковий документ — це публікація результатів теоретичних і (чи) експериментальних досліджень, а також підготовка науковцями до публікації пам'яток культури, історичних документів та літературних текстів. Він містить зафіксовану на матеріальному носієві наукову інформацію для передачі її в просторі і часі. У системі НК науковий документ набуває статусу комуніката. Він може бути у вигляді опублікованих тез, тексту наукової доповіді, статті, опису винаходу, монографії, звіту про НДР, дисертації, автореферату дисертації, аналітичного огляду, реферату тощо. Наукова інформація може передаватися у формі книги, брошури, журналу, дискети та ін. Переваги таких комунікацій:

 • добре збереження наукової інформації;

 • можливість вивчення, багаторазового перечитування інформації;

 • ґрунтовність підготовки;

 • можливість доведення до багатьох реципієнтів;

 • можливість встановлення права інтелектуальної власності.

Недоліки документних НК: складність поновлення, об'ємність інформації.

Недокументна (усна) наукова інформація — передача наукової інформації в незакріпленій на матеріальному носієві формі. Це — телефонні розмови, публічні виступи, наради, конференції, симпозіуми, безпосереднє спілкування, бесіди тощо. Позитивним аспектом усних комунікацій є економія часу, можливість більшого порозуміння між науковцями.

З розвитком комп'ютерних і телекомунікаційних каналів комунікації можливості вільного дистанційного обміну науковими ідеями розширюються. Автор може сам створити оригінальний рукопис в електронній формі, через мережу Internet передати його безпосередньо в редакцію журналу і відразу ж опублікувати його. Мережеві канали сприяють оперативному формальному і неформальному обміну інформацією між ученими. Деякі електронні бази даних крім статей (рефератів) містять також адреси авторів. Це дозволяє звернутися безпосередньо до автора і встановити з ним контакт. Науковець повинен знати переваги та недоліки кожної форми наукової інформації, вміти відшукати оптимальні шляхи її використання.

Класифікація наукової інформації за способами подання

Інформація (від лат. informatio , Роз'яснення, виклад, обізнаність) - відомості про що-небудь, незалежно від форми їх подання.

 У сучасній науці розглядаються два види інформації:

Об'єктивна (первинна) інформація - властивість матеріальних об'єктів і явищ (процесів) породжувати різноманіття станів, які за допомогою взаємодій ( фундаментальні взаємодії) передаються іншим об'єктам і відображаються в їх структурі. [1]

Суб'єктивна (семантична, смислова, вторинна) інформація - смисловий зміст об'єктивної інформації про об'єкти і процеси матеріального світу, сформований свідомістю людини за допомогою смислових образів (слів, образів і відчуттів) і зафіксоване на якому-небудь матеріальному носії.

за формою подання

Текстова - яка передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови.

Числова - у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії.

Графічна - у вигляді зображень, предметів, графіків.

Звукова - усна або у вигляді запису передача лексем мови аудіальним шляхом.

Класифікація наукової інформації за придатністю до використання.

За придатністю до використання наукова інформація поділяється на:

-                 сировинну інформацію (зручна для комуніканта);

-                 первісно-оброблену інформацію;

-                 придатну для кінцевого використання; (у формі таблиць, схем, графіків)-по ній зручно робити висновки